Звук українського Різдва

Дзвінкі, святкові, гучні, величні — колядки найперше спадають на думку, коли ми кажемо про образ українського Різдва.

Колядування є незмінним звичаєм українських зимових свят. Це особливе дійство, під час якого колядники обдаровують щасливою долею та достатком тих, кого віншують. Аби магія відбулася — дар побажань треба гідно прийняти та щедро обдарувати у відповідь.

Іван Гончар «Колядки. Народні звичаї Південної Київщини», 1972 р. Папір, гуаш, темпера. 27,5х38,5 см

Пане господарю, на твоєму дворі.
Приспів (після кожного рядка):
Рай розвився!
Рай розвився, Господь звеселився
Що й на світ Син Божий родився!
На твоєму дворі церкву збудували.
Збудували церкву з трьома престолами.
На первом престолі Рождество Христово.
На другом престолі Василій Великий.
На третьом престолі Святеє Хрещення.
Рождество Христово радость нам принесло.
Василій Великий з Новим роком скаже.
Святеє Хрещення воду нам ос(в)ятить.

«Пане-господарю на твоєму дворі» — колядка з с.Селець Народицького району Житомирської області.Реконструкція гурту Древо, видана на диску «Древо. Пісні з України / Drewo. Pieśni z Ukraїny / DREVO. Songs from Ukraine. – Ч. 1»На відео робота Івана Гончара

Розраховуючи на допомогу та опіку, традиційно господарі дарували щонайкращі гостинці сакральним гостям — «посланцям божим». Колядників обдаровували пирогами, калачами, салом, ковбасою, горіхами, яблуками та грішми. Кожен гоноровий господар намагався дати більше, ніж дали у попередній хаті, і знав, що від цього зросте в родині добробут, а в господарстві достаток.

У кожному регіоні України зимовий звичай звучить «по-своєму» — чоловічі або мішані гурти, речитативом або із широкими розспівами, одноголосно або ж розкішною акордовою фактурою, з інструментальним супроводом або ж на мелодію книжкового походження.

«Дєкуймо Богу» — старовинна колядка із села Чорний Потік Івано-Франківської області.Особливістю цієї колядки є одноголосна мелодія у супроводі сопілки. Колядки на заході України часто виконували із інструментальним супроводом. Подібні до цієї колядки називають "жеканками", оскільки у рефрені "Ой дай Боже" скорочуються початкові склади, з яких залишається лише останній склад "же". Однак мелодична основа колядки зберігається: відсутні склади заповнюються інструментальним програванням мелодії рефрену.

Illustration

Народна ікона «Різдво Христове», Буковина, сер. ХІХ ст.

За багато століть існування, у дохристиянські часи та згодом у період християнства, зимовий пісенний репертуар трансформувався, збагатився багатьма музичними практиками різних епох. Сучасний зимовий традиційний репертуар складається з багатьох історичних «шарів». І ми маємо можливість почути ці епохи у безлічі українських колядок.

«Колядники із зіркою», Анастасія Рак, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с.Васильки, 1997 р. Скло, темпера, туш, бронзова фарба, фольга, 35,7х37,5 см

Одними з найстаріших вважають колядки так званого «господарського циклу», у яких висловлено побажання добробуту господарям з обов'язковою вимогою винагороди. Музичні особливості, як-то мелодія, форма, ритм, вказують на те, що колядка виникла у дохристиянські часи. Однак вже наявні й ознаки християнського впливу, це стосується самого тексту колядки.

Ой вечор добрий, пан господаре, Святий вечор!Ми твого двора не минаємо, Святий вечор!Славним Рожеством велічаємо, Святий вечор!Велічай, Боже, щастєм-здоров’ям, Святий вечор!Ще роком добрим, і віком довгим, Святий вечор!Ми з твого двора Христос Бог надвир, Святий вечор!Ох і дай, Боже, за рок дождати, Святий вечор!Нам колядникам колядувати, Святий вечор!Вам, хазяїну, грошей давати, Святий вечор!Крути, не крути – давай золотий, Святий вечор!

Колядка «Ой вечор добрий». Записала І. Клименко у с. Немовичі Сарненського району Рівненської області, у 2000-х рр. Реконструкція гурту Володар, видана на диску «Володар, одчиняй ворота!» у 2003 р.

Illustration

«В церкву на Різдво», Анастасія Рак, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с.Васильки, 1997 р. Скло, туш, темпера, бронза, лак, фольга, 30х48,5 см

Давні колядки виконували особисто для кожного члена родини. Збережено дуже багато таких адресних колядок. Насамперед для господаря, господині та їхніх дітей. Окремо співали неодруженим парубкові або дівчині, а в деяких регіонах — навіть бджолярам та вівчарям.

Людей у таких піснях завжди звеличували та співали лише про їхні чесноти. Інколи їх навіть перебільшували, бо вважали, що сказане або заспіване у час свят обов’язково збудеться. Саме тому в колядці дівчині її часто зображали розумною, працьовитою, вродливою, часом порівнювали із царівною та королівною. Особливе місце в текстах колядок дівчині мали побажання мати гарну пару та щасливий шлюб.

Illustration

«Колядники під вікном», Анастасія Рак, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с.Васильки, 1990 р. Скло, темпера, туш, бронзова фарба, 30х33,7 см

Illustration

«Успенський собор», Анастасія Рак, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с.Васильки, 1998 р. Скло, темпера, туш, бронзова фарба, фольга, лак, 43,4х53,3 см

Дитячі колядки утворюють окрему нішу серед розмаїття зимового репертуару. Дітки починали ходити з кутею до своїх хрещених чи до баби-повитухи з раннього віку. Тексти при цьому були дуже простенькими та короткими, переважно вони складалися зі звернення до господаря або господині («Колядин-колядин, я у батька один», або «Я маленька дівочка, як у полі квіточка, чобіточки пурпурові, будьте з празничком здорові!») та випрошування дарів (часто з погрозами):

Як не даси пирога – візьму вола за рога,та й виведу на поріг, да й викручу правий ріг,а в ріг буду трубити, а воликом орати!

В цих простих, на перший погляд, текстах збереглися архаїчні уявлення наших пращурів про руйнування меж між світами живих і померлих в час святок. Саме через колядників – посередників між світами, люди намагались задобрити духів предків, тому колядникам давали не гроші, а різноманітну їжу та випічку (ритуальні хлібці, пампушки, оладки).

Illustration

Панно декоративне «Коляда». Майстриня: Марія Манько (1940 р.н.), с. Тиманівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл.

Made with