Різдвяний простір

До Різдва українці розпочинали готуватися заздалегідь. Завчасно купували на ярмарках нові макітри, миски та інший посуд, білили хату й розмальовували або прикрашали витинанками піч, готували найкраще запашне сіно, шили та вишивали новий одяг для всіх членів родини.
Простір української хати на Різдво особливо святковий, вишуканий та навіть магічний. На покуті, на посипаній сіном долівці — дідух. До сволока причеплений солом’яний «павук». На столі — кутя та узвар, обрядовий хліб та страви. Тут же — свічник із запашними, медовими свічками.

Дідух

Дідуха робили переважно із жита, першого або останнього обжинкового снопа з лану. В середньому дідух був 1,5–2 метри заввишки. Такий сніп ще називали коляда, сніп-рай, дід, король. Його освячували в церкві на свято Спаса, а на Святу вечерю господар вносив його до хати. Після Водосвяття дідух обмолочували, солому спалювали, а навесні зерном починали засівання ниви. Так виявлялася ідея нескінченності буття, вічного вмирання й воскресання життєвих сил.

Павук

«Павука» виготовляли із соломи незадовго до Святвечора. Є припущення, що ця струнка геометрична конструкція означала для наших предків будову Всесвіту. «Павука» підвішували на кінській волосині або тоненькій ниточці до сволока, ближче до покуті або ж над святковим столом. Завдяки руху повітря «павук» обертався навколо своєї осі, гармонізуючи простір. Вважалось хорошою прикметою випадково доторкнутись до «павука».

Свічник-трійця

На Різдво свічки запалювали у дерев’яному чи керамічному трисвічнику, так званій «трійці». У традиційному побуті свічники-трійці займали особливе місце, поєднуючи сакральний, обрядовий зміст та побутове призначення. Свічки були невіддільними атрибутами цього свята, поєднуючи в собі семантику святості та світла. Їх качали з бджолиного воску за два-три дні до Різдва. За прадавнім звичаєм, у горщик з кутею, головною різдвяною стравою, могли вставити різдвяну свічку. Обрядова свічка мала простояти в оселі впродовж усього циклу різдвяно-новорічних свят — 12 днів.

Витинанка

Витинанки поширилися в Україні з кінця ХІХ століття. Кольоровими симетричними зображеннями, вирізаними з паперу, прикрашали піч та простір стіни між вікнами. На Різдво створювали білі витинанки на вікна — зірочки, ангелів, хрестики.