Заборонене Різдво
Вишуканий, самобутній та невимовно святковий образ українського Різдва намагалися стерти з пам’яті народу. Після 1920 року, коли схід України був окупований російськими більшовиками, усі релігійні свята були заборонені.
Відвідувачі хатнього музею Івана Гончара, студентка Київського університету Віта Цимбал та кобзар Микола Литвин на етнографічних зйомках. Обоє в національному українському вбранні. Фото Петра Моргуна, 1966 рік. Архів Музею Івана Гончара.
Так звана «радянська влада» найбільше уваги приділяла тому, щоб люди перестали святкувати Різдво. Бригади, сформовані з учителів і «активістів», були змушені стежити за односельцями та доносити на тих, хто готував кутю на Святвечір і хто колядував. Малих колядників шпетили у школі, біля дошки в класі, а їхнім батькам оголошували догани за погане виховання дітей.
Дівчинка з різдвяною зіркою. Покуття, 1950-ті роки. Фото з мистецького історико-етнографічного альбому Івана Гончара «Україна та Українці». Архів Музею Івана Гончара.
Фото колоризувала Тетяна Терехова (Fix you pics)
Більшість українців продовжувала відзначати Різдво таємно. Утім, були сміливці, які святкували, не ховаючись, хоча за це й карала влада. Після 1935 року влада почала поступово впроваджувати у побут городян і селян культ штучно розробленого радянського свята Нового року, зі специфічною атрибутикою, кухнею, ритуалами та російськими новорічними піснями. За задумом, радянський Новий рік із часом мав повністю замінити Різдвяні свята.
Колядницька ватага. Зірка зроблена за старими традиціями, 1969 рік. Архів Музею Івана Гончара.
Репетиція колядування перед походом у місто, 1960-ті роки. Архів Музею Івана Гончара.
Тим часом на заході України до 1939 року вільно готували Святу вечерю, колядували та ходили з Вертепом. Після Другої світової війни на Галичині, Буковині, Гуцульщині та Волині, москва стала масовано запроваджувати загальносоюзні свята і ритуали, караючи за дотримання українських традицій.
Колядники, с.Голови, Верховинський р-н, Івано-Франківська обл., 1934 р. Фото з мистецького історико-етнографічного альбому Івана Гончара «Україна та Українці». Архів Музею Івана Гончара.
Колядники в с.Космач, 1900 р. Фото з мистецького історико-етнографічного альбому Івана Гончара «Україна та Українці». Архів Музею Івана Гончара.
У 1960-ті роки, у час «відлиги», віконце можливостей розширилося й українські мистці стали повертати людям пам’ять про рідні звичаї. Художник і скульптор Іван Гончар на той час організував свій хатній музей народної культури. Тут збиралися шістдесятники — творча молодь різних професій. Іван Гончар зацікавив їх різдвяними традиціями, навчив колядувати, давав гарне традиційне вбрання зі своєї колекції.
Ватага колядувальників в хатньому музеї Івана Гончара, переважно київські студенти, 1966 рік. Архів Музею Івана Гончара.
Лунають колядки по Києву в ніч під 1966 рік. Вони народилися в стінах народного домашнього музею Івана Гончара і розлилися хвилями по Києву, а потім і по всій Україні, придбавши сучасний зміст і форму.
Іван Гончар, 1966 рік
Куточок хатнього музею Івана Гончара. Народна художня кераміка, художнє скло та вітрина з національним вбранням. Праворуч різдвяна зірка, 1960-ті роки. Архів Музею Івана Гончара.
Колядницька ватага. Зірка зроблена за старими традиціями, 1969 рік. Архів Музею Івана Гончара.
Відвідувачі хатнього музею Івана Гончара, студентка Київського університету Віта Цимбал та кобзар Микола Литвин на етнографічних зйомках. Обоє в національному українському вбранні. Фото Петра Моргуна, 1966 рік. Архів Музею Івана Гончара.
У січні 1972 року, саме в різдвяний час, радянська влада влаштувала низку арештів відомих українських діячів, і відкрите відзначення Різдва у Києві на довгі роки було перерване. Наприкінці 1980-х українці вже знову вільно колядували у Києві, Львові та інших містах. А після здобуття Незалежності, у 1991 році, звичай дуже швидко відродився по всій Україні.
Хода різдвяних зірок на Майдані, січень, 2014 рік
Всеукраїнський Різдвяний дзвін, січень, 2014 рік
Над проєктом працювали
Ідея та концепція, дизайн і верстка онлайн-експозиції, кураторка проєкту:Юлія Новосельцева
Дослідження і тексти розділів «Народження світу», «Народження Бога», «Культ предків», «Різдвяний простір», «Заборонене Різдво»:Мирослава ВертюкЯрослава Музиченко
Дослідження і текст розділу «Смак українського Різдва»:Олена Брайченко (ЇZHAKULTURA)
Дослідження, текст та добір фольклорних матеріалів для розділу «Звук українського Різдва»:Мирослава ВертюкІрина ДанилейкоГанна Пеліна
Науково-фондовий супровід:Вікторія КуцурукЮлія Патлань
Фотографи:Богдан ПошивайлоЮлія ОстроушкоАнастасія Телікова
Анімація:Іван Терещенко
Проєкт створено за підтримки Weblium
#StandWithUkraine
Ми точно знаємо, Україна переможе. Та кожен з нас може наблизити цей день, фінансово підтримавши Збройні сили України.#ArmUkraineNow, адже навіть Святому Юрію Змієборцю знадобилась зброя, щоб подолати дракона.