Народження Бога
У дохристиянські часи у мить зимового сонцестояння, коли після найдовшої ночі світловий день починає потрошку збільшуватися, відзначали свято «народження нового Сонця». Після прийняття християнства у цей час стали відзначати Різдво Ісуса Христа — Сонця Правди. Утім, ще впродовж століть в Україні тривав період «двовір’я» — це коли люди й до церкви ходили, і стародавні язичницькі обряди справляли. Перелам на користь християнства у віруваннях українців стався у XVI столітті, із заснуванням Запорозької Січі.
Десь у XVII столітті в Україні поширюються колядки християнського змісту — так звані різдвяні канти, які мають книжне походження. Їх складали викладачі Києво-Могилянської академії, а розповсюджували церковні півчі, дяки. За змістом вони дуже відрізняються від дохристиянських, бо в них співають про Народження Христа. Вони відрізняються від традиційних колядок і музичною будовою. Багато з них фольклоризувалися, прижилися в побуті й стали частиною нашої традиційної культури.
Ікона Різдво Христове (з празничного ряду іконостасу), кін. XVIII – І пол. ХІХ ст. Походження невідоме. Дерево, олія, позолочення. 54,1х41,9 см. Колекція Музею Івана Гончара.
По Рожеству, по вечеріПішов Христос по всім селі.
Ішов Христос дорогою,Зустрів Діву із водою.
Ой дай, Діво, води питиУста ж мої прокропити.
Не дам цеї води питиБо ця ж вода тяжко брана.
Бо ця вода тяжко бранаЗ-під яр-куща набирана.
З-під яр-куща набирана,З-під липини накрапана.
Колядка «По Рожеству, по вечері», записана Н. Керімовою у с. Липняжка Добровеличківського району, Кіровоградської області, в 1990-х рр. від гурту: Денисенко Марія Петрівна, Кириченко Єфросинія Гаврилівна (1931 р. н.), Корзинець Дарія Семенівна, Ковпан Марія Петрівна, Косюг Марія Іванівна (1931 р. н.) – виводить, Куліш Пелагея Олексіївна, Мельник Любов Семенівна (1930 р. н.), Мирошниченко Наталка Тимофіївна – заводить, Мусієнко Надія Андріївна, Огреба Віра Іванівна (1942 р. н.), Рубан Поліна Миколаївна (1935 р. н.).
Українське Різдво неможливо уявити без вертепу. Його появу в Україні датують початком XVII століття, коли зусиллями гетьмана Петра Сагайдачного у Києві заснували братську школу (з неї, до речі, згодом розвинулася Києво-Могилянська академія). Її професори та спудеї стали складати християнські колядки й показувати різдвяну виставу «Вертеп» — ляльковий театр, дійство якого відбувалося у невеликому двоярусному будиночку, з чітко розділеними небом і землею.
Традиційний вертеп має дві частини: містеріальну та світську, з національним колоритом. Персонажами першої є Йосип, Ангели, Три Царі, Волхви й Пастухи. У другій частині (на нижньому поверсі) діють цар Ірод, Чорт, Смерть, Запорожець, Жид, Циган. З часом вертеп із лялькового театру перетворився на театралізоване живе дійство.
Шопка Музею Івана Гончара. Розпис — Поліна Каніковська. Виголовлення — Віктор Каніковьский, Володимир Довган, Борис Денисевич.Шопка — різновид вертепу, переважно макет, що зображає вифлеємську стайню, в ніч Різдва Христового. Обов'язковими елементами є фігури Ісуса Христа, Матері Божої та святого Йосипа; залежно від варіацій, в шопці можуть також бути пастушки, скотина, три царі чи інші персонажі.
Український образ Різдва формує також народний іконопис. На давніших іконах поєднувалося декілька сюжетів: Святе Сімейство у хліву біля ясел із волом і віслючком, поклоніння волхвів чи царів із дарами, пастушки; над усіма — Вифлеємська зірка. Згодом стали з’являтися ікони, на яких зображено окремі сюжети, скажімо, поклоніння волхвів.
Ікона Різдво Ісуса Христа, кін. ХІХ – поч. ХХ ст. м. Харків. Дерево, олія, 30,5х22 см. Колекція Музею Івана Гончара.
Ікона Поклоніння пастухів (з празничного ряду іконостаса), ІІ пол. XVII ст. Львівська обл., Сокальський р-н, с.Перев’ятичі. Дерево, темпера. 33,2х30,5 см. Колекція Музею Івана Гончара.